1596 року вийшов друком церковнослов’янсько-український словник «Лексис СирЂчъ РеченїА, Въкрат(ъ)цЂ събран(ъ)ны. И из слове(н)скаго языка, на просты(й) Рускій ДіАле(к)тъ Истол(ъ)кованы» упорядкований Лаврентієм Зизанієм. “Лексис” містив понад тисячу церковнослов'янських слів, перекладених українською мовою, або як тоді казали “простою руською”.
Поява “Лексиса” та його зміст дозволяють зробити кілька висновків щодо стану української мови у ті часи.
Самий факт появи “Лексису” промовисто свідчить, що вже у ХVІ сторіччі українська мова була загальновживаною на території України. Якби у ті часи українська мова складалась з місцевих говірок, з неузгодженим лексичним складом, не було би ані сенсу, ані можливості пояснювати слова церковнослов'янської мови мовою українською.
Більшість людей в Україні у часи виходу “Лексиса” не тільки розмовляла українською, а також читала та писала нею. Якби українці були неписьменні, то друкування словників українською мовою було би безглуздим. Тоді краще прислужились би проповідники-місіонери, які би усно пояснювали неписьменним дикунам усю ту церковнослов'янщину.
Писемність та добра освіченість тогочасних українців підтверджується чисельними історичним джерелами. Так, зокрема, арабський мандрівник Павло Алеппський, після подорожі теренами України у 1652 році, писав, що всі козаки, “за виїмком небагатьох, навіть більшість їхніх дружин і дочок, уміють читати” (стор. 34 Ю.Барабаш. Дух животворить, 2014).
Відомий історик Брайчевський М.Ю. у своїй книжці “Приєднання чи возз'єднання” (в-цтво Нові дні, Торонто, 1972 рік, стор. 45-46) зазначав, що близько 46 відсотків населення України на початку ХVІІ сторіччя становили мешканці міст, а основною соціяльною постаттю в Україні того часу став особисто вільний дрібний виробник-селянин, найклясичнішим виразом якого був тип козака.
Переважання у суспільстві вільного власника - виробника призвела, до появи великої кількості шкіл, що утримувались коштом громади. Навіть у ХVІІІ сторіччі, після більш як п'ятдесяти років війни з поляками, татарами та москалями в кожному українському селі була школа, а подекуди й не одна.
Так, станом на 1732 рік у селі Межиріч на Слобожанщині було аж сім шкіл, а всього на чотири Слобідських полки приходилося 124 школи й це при тому, що від початку заснування Слобідські полки стали заслоном від постійних татарських навал. В той же час у Гетьманщині на сім полків приходилось 866 шкіл, які створювались і утримувались українським населенням з власної ініціативи. (За даними “Історія Слобідської України” Багалія Д.І., наведеними у книжці Ю.Барабаш. Дух животворить, 2014, стор. 33-35)
Занепад освітянської справи в Україні збігся із ліквідацією Гетьманщини та Запорізької Січі протягом 1763 — 1775 років, у вказаний період Україна повністю втратила свій суверенітет.
Підсумовуючи, варто наголосити, що поява “Лексису”, якій церковну термінологію перекладав та пояснював українською мовою, стала можливою через те, що українська мова вже у ті часи була розвинена, поширена, вживана як в усному так і письмовому мовленні, а українці навіть у часи Руїни, попри війни й важку працю, дбали про освіту.
Зміст “Лексису”, незважаючи на свій невеличкий обсяг, дає можливість уявити тогочасну мову українців. Навіть побіжне ознайомлення із його змістом доводить, що тогочасна мова цілком зрозуміла сучасному українцеві.
Так, україномовна частина “Лексису” містить слова: зараз, посланець, запахи, півень, лазня, війна, байка, дякую, надворі, лікар, ворогую, шкода, в'язниця, закликаю, зрозуміваю, влада, мова, мовлю, пиха, справа, прагнення, офіра, позичаю, будую, право, чаша, скора, зрада, волоцюга, помста, гуня, лайно, вапно, хвороба, обоз, перешкода, примушую, неволя, шата, черевики, вага, сагайдак, страва, звитяжство та багато інших.
Близькість і зрозумілість тогочасної української мови добре унаочнює уривок з інтермедії початку сімнадцятого сторіччя “Кіт у мішку”:
Климко згоршками, Стецько тримає на спині кота в мішку.
Климко. Що ты тутъ, побратиме, собі порабляешь?
Кажи мені, як живешь, та якъ ся маешь?
Стецько. Я тут не роблю ничого. Ось иду до дому свого
Та и зъ тоіеми горшками, якъ зъ своими сусідами.
Климко. Та на щотакъ много маешь? – либой на жонку кидаешъ?
Стецько. На що? Чи хочешь вірити, що люблю хороше жити,
Всёго достатекъ варити кажу, та ся не курчити,
Такъ яко приналежаетъ сподарови, що все маетъ.
Климко. Бохмесь, чоловікъ хорошій. Либой маешь много гроши.
1879 року мовознавець польського походження з міста Одеси Михайло Красуський у своїй праці “Давність української мови” писав: “працюючи довгий час коло порівняння арійських мов, я прийшов до висновку, що українська мова є старшою не лише за усі слов'янські, не виключаючи й так звану старослов'янську, але й за санскрит, давньо-грецьку, латину та інші арійські (індо-европейські)”.
Чи правий був Красуський? Наскільки вагомими були його обґрунтування давності української мови? Чи знав він більше за інших, чи був мрійником або пройдисвітом? Напевно ми вже навряд чи дізнаємося.
Та не викликає сумнівів, що мова була покликана до життя потребою впорядкувати, зберегти та передати той досвід, що його набував наш народ протягом тисячоліть порядкування у своїм краю. Багато білих плям та брехні в українській історії, та мова зберегла в собі згадку про минуле та досягнення народу. І той мовний карб є найнадійнішим свідком української слави.
Багато років, починаючи з Ломоносова, який, до речі, навіть не впорався із повним курсом навчання у Києво-Могилянській академії, українців намагались змалювати упослідженим народом недоумкуватих селюків.
Та звернімося до мови. Чи є, наприклад, відомости про мореплавні досягнення українців? Мова зберегла слова морської справи: корабель, корабельня, стерно, стерновий, стернувати, кітва, щогла, вітрило, косяк, линва, кодола, поронова кодола, тристалкова кодола, капарова кодола, лина, чердак, середній чардак, линварня, крутіль, збройня, порохарня, оливарня, салітрарня та інші.
Невже хтось здатен повірити, що безліч слів на позначення мореплавного та виробничого приладдя була вигадана знічев'я, на призьбі у вишневому затінку під заколисливе гудіння хруща та ґедзя?
Скачати ЛЕКСИС можна за посиланням - http://diasporiana.org.ua/movoznavstvo/1403-zizaniy-l-leksis/
автор - СП