Одного разу творець джюуджюцу (яп.柔術, jūjutsu — мистецтво гнучкості) Акаяма Сіробеі прогулювався засніженим садом. І раптом, він з подивом помітив, що товсті гілки дерев не витримують ваги снігу і ламаються, а тендітні малі гілочки лише пригинаються, а потім пружно скидають сніг ніби його там і не було. “М'якість перемагає силу і зло!” - вигукнув вражений власним відкриттям Сіробеі. І з тих пір головним принципом джюуджюцу стало: піддайся щоб перемогти та використай силу ворога проти нього самого.
Мені здається, цим принципом покерувались не тільки майстри бойових мистецтв, а й найкращі політики світу. Перемогти опонента коли сила та ресурси на твоєму боці не потребує жодних талантів, здобути перемогу з рівним супротивником подібно до перемоги в шахи — чесна гра і перемагає кращий, а от здолати, чи бодай уникнути поразки, ворога котрий в рази переважає тебе — потребує вищої майстерності. На це здатні лише стратеги, саме таким політиком-стратегом був гетьман Іван Мазепа.
Говорячи про Мазепу не варто зосереджуватись на його освіченості (5 мов знав досконало, завершив шестирічний курс Києво-Могилянської Академії), чи на карколомній кар'єрі дипломата — Мазепа вже в 20 років їздив Європою та Азією з дипмісією від короля Яна II Казиміра, одного з найвпливовіших монархів того часу. Немає сенсу говорити ані про його статки, адже він був магнатом, ані про його популярність у суспільстві, про нього писали Байрон і Гюго, постать Мазепи постійно виринала як в Європейській так і Американській пресі. З висоти (з висоти?) XXI століття ми не здатні повністю усвідомити масштаби цієї особистості в ті часи.
Згадуючи Івана Мазепу треба зосереджуватись на його управлінських та політичних рішеннях, адже такі люди не покеровуються ситуативними орієнтирами сьогодення, вони зазирають в майбутнє на століття вперед, Мазепа був політиком Європейського значення. За векторами, що закладені Іваном Мазепою українці намагаються слідувати і сьогодні.
Отже, після Коломацької ради 1687 року Іван Мазепа стає гетьманом та отримує Україну розірвану на три частини — Лівий берег, Правий Берег, Запоріжжя. Мазепа не має жодної надійної сили на яку можна спертися — старшини перекуплені дарунками московитів, польська шляхта відновила свою могутність, рядові козаки деморалізовані, народ в ярмі — РУЇНА.
“Тримай друзів близько, а ворогів ще ближче”. Саме тому Мазепа стає “Сірим Кардиналом” Петра I. Для Мазепи це було досить не складно, адже дипломатичній досвід і всеєвропейська впізнаваність Івана Мазепи не могли не вразити запійного алкоголіка (навіть російські історики не можуть це приховувати) Петра I, який марив Європою та впадав у відчай розуміючи стан Московського царства та рівень їхніх “еліт”. Мазепа легко маніпулює малоосвіченим, молодим царем московитів і домагається все нових, і нових поступок для автономії України.
Основну ставку, подібно до майстра джюуджюц, Мазепа ставить на Sоft Power — далекоглядну, зважену внутрішню та зовнішню політику. Слідуючи трендам пізнього Ренесансу та Бароко Мазепа інвестує колосальні кошти в освіту, мистецтво, науку, архітектуру, одним словом у відродження культури та самобутності українського народу. Прискорення яке дав своєю діяльністю Іван Мазепа відчувалась ще дуже довго. Так, станом на 1732 рік у селі Межиріч на Слобожанщині було аж сім шкіл (!), а всього на чотири Слобідських полки приходилося 124 школи й це при тому, що від початку заснування Слобідські полки стали заслоном від постійних татарських навал. В той же час у Гетьманщині на сім полків приходилось 866 шкіл, які створювались і утримувались українським населенням з власної ініціативи.
Чи міг з'явитись наш славний Кобзар-Шевченко серед неосвічених кріпаків? Ні, Котляревський, Сковорода, Шевченко могли постати лише за покликом народу. Основним соціальним прошарком в Україні того часу стає вільний дрібний виробник-селянин, класичним виразом якого був тип козака. Подивіться біографії всіх наших діячив 18-19 століття і в більшості ви знайдете примітку — нащадок роду козаків. Мазепа орієнтувався на створення середнього класу — прошарку суспільства на яке спираються всі сучасні демократії.
Іван Мазепа став тією тендітною гілочкою на яку доля звалила непомірний вантаж національних бід і тільки його політичний геній та планомірна робота дозволили зберегти вогник української нації.
Про Мазепу я можу говорити дуже довго, проте вам краще дізнатись про нього самостійно, а ще краще, не просто дізнатись, а й переповісти своїм дітям. Пропоную почати з невеличкого відеооповідання від Юрія Журавля - “Іван Мазепа Крок до правди”.
(c) PP